Історія Створення Гімну ЄС: План Розповіді
Гімн Європейського Союзу, відомий як «Ода до радості», є символом єдності, миру та спільних цінностей, які об’єднують країни Європи. Його мелодія, взята з фінальної частини Дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена, несе в собі потужний заряд надії та братерства. Але як саме виник цей гімн і який шлях він пройшов, щоб стати офіційним гімном ЄС? Давайте зануримося в історію створення цього знакового музичного твору, використовуючи детальний план, який допоможе нам розкрити всі ключові моменти.
План розповіді історії створення гімну ЄС
- Передісторія та ідея європейського гімну
- Виникнення ідеї спільного європейського гімну як символу єдності після Другої світової війни.
- Роль Ради Європи у просуванні ідеї європейської ідентичності.
- Перші спроби створення гімну та критерії вибору музичного твору.
- Вибір «Оди до радості» Бетховена
- Причини, за якими саме «Ода до радості» була обрана як основа для гімну.
- Історичний контекст створення Дев’ятої симфонії та її значення для європейської культури.
- Вплив ідей Просвітництва та гуманізму, втілених у тексті Шиллера, на вибір гімну.
- Адаптація та інструментальна версія
- Рішення про використання лише музики, без слів, для уникнення мовних суперечок.
- Замовлення аранжування гімну у Герберта фон Караяна.
- Створення трьох інструментальних версій гімну: для соло піаніно, для духових інструментів і для симфонічного оркестру.
- Офіційне затвердження гімну
- 1972 рік: «Ода до радості» стає гімном Ради Європи.
- 1985 рік: гімн затверджено як офіційний гімн Європейських Співтовариств (попередника ЄС).
- Подальша роль гімну в процесі європейської інтеграції.
- Символізм та значення гімну ЄС
- «Ода до радості» як символ єдності в різноманітності.
- Гімн як вираз європейських цінностей: миру, свободи, солідарності.
- Використання гімну на офіційних заходах та його роль у формуванні європейської ідентичності.
Передісторія та ідея європейського гімну
Після руйнівної Другої світової війни, коли Європа лежала в руїнах, виникла нагальна потреба у відновленні миру та єдності. Ідея європейської інтеграції почала набирати обертів, і разом з нею виникла потреба у символах, які б відображали спільні цінності та ідентичність. Одним із таких символів мав стати європейський гімн.
Рада Європи, заснована в 1949 році, відіграла ключову роль у просуванні цієї ідеї. Організація прагнула створити спільний простір для співпраці між європейськими країнами в різних сферах, від культури до прав людини. Гімн мав стати одним із інструментів формування європейської ідентичності, символом єдності попри мовні та культурні відмінності.
Перші спроби створення гімну були зосереджені на пошуку музичного твору, який би відповідав певним критеріям. Він мав бути:
- Відомим і впізнаваним у більшості європейських країн.
- Універсальним за своїм змістом, тобто таким, що відображає цінності, зрозумілі всім європейцям.
- Піднесеним і надихаючим, здатним викликати почуття гордості за спільну європейську ідентичність.
Розглядалися різні варіанти, але жоден із них не отримав широкої підтримки. Пошуки тривали, і врешті-решт вибір зупинився на музичному творі, який вже давно був символом єдності та братерства – «Оді до радості» Людвіга ван Бетховена.
Вибір «Оди до радості» Бетховена
Чому саме «Ода до радості»? Причин було кілька. По-перше, це геніальний музичний твір, який вирізняється своєю потужною мелодією та емоційним зарядом. Фінал Дев’ятої симфонії Бетховена, де звучить «Ода до радості», є одним із найвідоміших і найулюбленіших музичних фрагментів у світі.
По-друге, історичний контекст створення Дев’ятої симфонії робить її особливо значущою для європейської культури. Бетховен написав цю симфонію в період великих соціальних і політичних змін у Європі, коли ідеї Просвітництва та Французької революції поширювалися континентом. Симфонія стала вираженням прагнення до свободи, рівності та братерства, ідей, які були близькі багатьом європейцям.
Текст «Оди до радості», написаний Фрідріхом Шиллером, також відіграв важливу роль у виборі гімну. Шиллерівський вірш оспівує радість, дружбу та єднання всіх людей, закликає до відкидання розбрату та ненависті. Ці ідеї перегукувалися з прагненням до миру та співпраці в післявоєнній Європі.
Таким чином, «Ода до радості» стала ідеальним вибором для європейського гімну. Вона поєднувала в собі музичну велич, історичну значущість та універсальні цінності, які були близькі серцю кожного європейця.
Адаптація та інструментальна версія
Оскільки Європейський Союз об’єднує країни з різними мовами, було вирішено використовувати лише музику «Оди до радості», без оригінального тексту Шиллера. Це дозволило уникнути суперечок щодо перекладу та забезпечити, щоб гімн був зрозумілим і прийнятним для всіх.
Для створення офіційної версії гімну було зроблено спеціальне аранжування. Рада Європи звернулася до відомого австрійського диригента Герберта фон Караяна з проханням створити три інструментальні версії гімну:
- Для соло піаніно.
- Для духових інструментів.
- Для симфонічного оркестру.
Караян, визнаний майстер класичної музики, створив величні та надихаючі аранжування, які підкреслили урочистість і піднесеність «Оди до радості». Ці версії стали офіційним гімном Ради Європи та Європейських Співтовариств.
Рішення про використання інструментальної версії гімну було мудрим кроком, який дозволив уникнути мовних бар’єрів і створити символ, який об’єднує всіх європейців. Музика, як універсальна мова, здатна донести емоції та ідеї без слів.
Офіційне затвердження гімну
Шлях «Оди до радості» до офіційного статусу європейського гімну був поступовим. У 1972 році Рада Європи офіційно затвердила музику Бетховена як свій гімн. Це стало важливим кроком у визнанні «Оди до радості» як символу європейської єдності.
Проте, гімн ще не був офіційним символом Європейських Співтовариств, попередника Європейського Союзу. Лише в 1985 році, на саміті в Мілані, глави держав і урядів країн-членів Європейських Співтовариств офіційно затвердили «Оду до радості» як гімн організації.
З цього моменту гімн почав відігравати важливу роль у процесі європейської інтеграції. Він звучав на офіційних заходах, під час візитів глав держав і урядів, на церемоніях підняття прапора ЄС та в інших важливих випадках. Гімн став символом спільної європейської ідентичності та прагнення до єдності.
Символізм та значення гімну ЄС
«Ода до радості» Бетховена, як гімн Європейського Союзу, несе в собі глибокий символічний зміст. Вона є символом єдності в різноманітності, адже Європа – це континент з багатою історією, різними культурами та мовами. Гімн об’єднує європейців, нагадуючи про їхні спільні цінності та прагнення.
Гімн також є вираженням європейських цінностей: миру, свободи, солідарності. Він нагадує про трагічні сторінки європейської історії, коли війни та конфлікти розривали континент, і закликає до збереження миру та злагоди.
«Ода до радості» звучить на офіційних заходах ЄС, таких як засідання Європейського парламенту, саміти глав держав і урядів, церемонії підписання договорів. Вона також використовується під час важливих подій у житті європейських країн, наприклад, на спортивних змаганнях, де беруть участь команди з різних країн ЄС.
Гімн відіграє важливу роль у формуванні європейської ідентичності. Він нагадує про те, що європейці – це не просто громадяни окремих країн, а й частина великої європейської родини. «Ода до радості» об’єднує їх у прагненні до спільного майбутнього, де панують мир, процвітання та справедливість.
Висновок
Історія створення гімну Європейського Союзу – це історія про прагнення до миру, єдності та співпраці. «Ода до радості» Бетховена стала ідеальним вибором для гімну, адже її музика та текст відображають глибинні європейські цінності. Гімн є символом єдності в різноманітності, нагадуючи про спільну європейську ідентичність та прагнення до кращого майбутнього. guys, сподіваюся, цей план розповіді історії створення гімну ЄС був корисним для вас!